З 17 червня до 19 липня українські студенти з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та франко-українського диплома з менеджменту в IAE School of Metz взяли участь в міждисциплінарній літній школі. Навчання було організоване ЧНУ імені Юрія Федьковича, Школою Менеджменту IAE Metz Лотаринзького університету, Фундацією Global Ukraine, Асоціацією Обміни Лотарингія Україна в рамках програми Ерасмус+.
Значна частина уваги в рамках літньої школи була присвячена діяльності українських осередків у різних країнах світу, історії українсько еміграції та тим проєктам, які українці за кордоном втілюють на благо України. Один із завданням для студентів став запис інтерв’ю з представниками українських громад у різних країнах світу.
Сьогодні ділимося скороченою версією інтерв’ю, яке записала студентка Анастасія Куца з Оленою Ковальчук, президенткою Української наукової діаспори у Франції.
GU: Пані Олено, як ви переїхали до Франції і як почався ваш шлях як волонтера та активіста за кордоном?
Олена Ковальчук: Вітаю всіх. Мені дуже приємно бути частинкою того ланцюжка, який об'єднує всіх українців за кордоном і за межами нашої країни, щоб допомогти Україні у ці важкі часи. Розповім про себе трошки. Я викладач, професор і доктор педагогічних наук. Почала свою кар'єру в університеті як викладач англійської мови, а потім стала керівником відділу навчання та проректором. Напевно, це були такі шляхи, які мені допомогли здобути більше моїх навичок і набути більше лідерського потенціалу для того, щоб потім щось створювати самостійно.
Переїхала до Франції на запрошення доньки. Тут зустріла пані Євгенію, координаторку Української наукової діаспори. І в нас був такий невичерпний дух позитиву, ентузіазму створити щось для українців. Ми обмінялися думками, нашими ідеями і разом ми заснували цю організацію. Нашою метою є підтримка науковців з України та розвиток науки. Ми організували перший семінар 23 лютого 2023 року, а також провели великий форум розбудови української науки України у листопаді 2023 року.
GU: Чи не шкодуєте ви про переїзд до Франції?
Олена Ковальчук: Спочатку була ностальгія, але з часом я знайшла спосіб реалізувати себе. Я допомагала українцям у Франції і брала участь у наукових проектах. Але це був наш внесок такий, що ми розповідали українцям, які проекти відбуваються, що в нас відбувається, представляли науковців, представляли французьких науковців, які раді були допомогти, які шукали теж собі українських експертів у певній галузі. Тобто я вважала, що це - мій внесок для розвитку науки в Україні. І таким чином я намагалася, якщо питання особисто для мене, бути більш дотичною до науковців в Україні. Але, крім того ми виступили як організація. Ми виступили співорганізаторами і організаторами шкіл, зимових і літніх шкіл в Україні.
І на сьогоднішній день за період війни ми провели 4 школи: 2 зимових і 2 літніх. Теж завдяки нашій організації, завдяки учасникам нашої організації ми допомогли провести ці школи для науковців, українських науковців на території України. Шкодувати немає за чим, тому що в мене є улюблена справа, в мене є люди, з якими я спілкуюся, і в мене є бачення, що те, що я роблю, воно підтримується, оцінюється і воно потрібне.
GU: Чи багато у вас людей в команді? Чи є всі українці чи є також іноземці?
Олена Ковальчук: У нашій організації 24 зареєстрованих члени, з яких 6-8 беруть активну участь. Всі вони - українці, але ми маємо підтримку від французьких науковців, таких як академік Пьєо Лінан. Він натхненний організатор у Франції шкіл українських, підтримує українських науковців. Просто неймовірна людина: скільки часу і скільки зусиль він віддає українцям. Це просто неймовірно. Я щиро вдячна йому за це.
GU: Як відбувається фінансування ваших проєктів? Чи допомагає вам Міністерство освіти?
Олена Ковальчук: Ми отримуємо офіційну підтримку від Міністерства освіти, але без фінансування. Всі наші проекти реалізуються на волонтерських засадах. Ми шукаємо фінансування самостійно: наприклад, звертаємося до Європейського парламенту. Насправді українське міністерство освіти знає про наш проект, знає про наше існування. Ми у них на гарному рахунку, вони з нами радяться.
Останні були такі наради про долю українських науковців, щоб урівняти українських науковців у правах з європейськими науковцями. Тобто теж готувалися звернення до європейського парламенту. Тобто ми беремо участь і в обговореннях, і в експертизі. Скажімо так, це - ще одна місія нашої організації надавати експертизу у питаннях, в яких ми маємо кваліфікацію, у різних галузях знань.
GU: Як війна впливає на діяльність вашої організації?
Олена Ковальчук: Буду відверта, в нас війна не відчувається, як в такому ж режимі, як відчувається вона на території України. Але звісно я так гадаю, що все-таки війна нас більш об'єднує, тому що в нас є спільна ідея. Можливо, якби не було цього бажання допомогти Україні, допомогти українським науковцям, можливо, це б не складалося так, як складається сьогодні.
Тому, коли даю клич нашим науковцям, вони дуже радо завжди підтримують: «Ой, давайте я щось допоможу, давайте я теж хочу зробити свій внесок, скажіть, що робити». Тобто в такому плані це дає можливість людям об'єднати свої зусилля, свої знання і свої вміння, свою експертизу у спільний такий науковий доробок, який ми можемо потім презентувати або підтримати наших українців на території України.
GU: Ви зазначили, у вас є так багато активістів, людей, які хочуть щось робити на користь України, на користь української науки. Як ви загалом оцінюєте підприємницький дух серед членів вашої організації? Саме здатність до прийняття ризиків, автономність, інноваційність, дух якісь змагання, наприклад?
Олена Ковальчук: Дякую, змагань у нас немає, кожен розуміє, що кожен може зробити навіть якусь краплинку додати, але це буде спільний об'єднаний доробок, який буде корисним для інших. Але є дух. Тобто коли ти ініціюєш і показуєш свій приклад, люди надихаються, намагаються не опускати руки і допомагати тобі у твоїх починаннях. Є навіть волонтерські ініціативи. Наприклад, це теж був проєкт, але ми створили своєрідну книжку. Правда вона на сьогоднішній день існує лише в електронному варіанті, але ми зараз будемо її перекладати на французьку мову.
GU: Який крайній проєкт ваша організація впровадила за останні півроку?
Олена Ковальчук: Нещодавно ми провели Міжнародну літню школу для науковців України на Шацьких озерах. Темою школи були інновації у викладанні та науці. Ми залучили науковців з різних галузей знань для обміну досвідом і презентацій. Ми проводили це спільно з Всеукраїнською громадською організацією Інноваційний університет. Ми виступали міжнародною частинкою цієї школи і залучали науковців з-за кордону для того, щоб були презентації зроблені в рамках цієї школі. Загалом для цього якби ж, звісно, не повітряні тривоги, все було б досить чудово, але ми справилися і всі були задоволені цій організації.
GU: А це була якась конкретна галузь знань?
Олена Ковальчук: Ні, це було для всіх галузей знань. Тобто в нас було 43 учасники. І приїздили з різних куточків України і з різних галузей знань. Були судово-медична медична експертиза, хто викладає в університетах, були медики, економісти. Адже викладання потрібне для освітян різних галузей знань. Якщо методики якісь є нові, то це можна застосовувати. Для прикладу ми долучили французького спікера, який розповідав про інноваційний формат - це як викладати у форматі театр-форум викладання. Це коли відбуваються заняття у форматі дебатів і студенти розкривають свої акторські вміння, про які вони не підозрювали.
GU: Я сьогодні вперше почула про театр-форум, я думаю, що це дуже цікаво.
Олена Ковальчук: Так, один варіант, що ти спочатку дебатуєш, наприклад, теза: провести свої канікули на морі краще, ніж провести їх в горах. І люди дебатують, а потім вони міняються місцями і починають стверджувати чи заперечувати ту думку, що вони до цього сповідували. І це дуже важко: коли ти вже маєш одну позицію переходити на іншу позицію.
І в тому-то заключається театр, що ти повинен переконати співрозмовника, навіть якщо сам не віриш у свої переконання.
GU: А на яку тематику проводяться тренінги саме для мігрантів і біженців?
Олена Ковальчук: Ми проводили наразі тільки уроки французької мови. Там був рівень від 0 до А2, хоча б людям дати можливість. Це був наш перший тренінг. І в нас пані Анна проводила, вона з Бордо, тренінг психологічний для того, щоб трошки адаптуватися і до країни, і допомогти людям десь розібратися зі страхами, які вони привезли з собою. Тобто у нас були ці такі 2 тренінги, які допомагали нашим мігрантам. Там була невеличка кількість бажаючих, але вони були.
Також проводила в нас пані Тамара з Марселю тренінг по адаптації, соціалізації і асиміляції в французьке суспільство. Це теж були два таких цікавих тренінги для всіх. Ну я думаю, що я сама заслухалася, коли пані Тамара, яка вже тут на території Франції знаходиться більше 10 років, розповідала як правильно адаптовуватися чи як правильно сприймати, абсорбовувати французьку культуру і що з цим робити.
GU: Як ви плануєте розвивати вашу діяльність для більшої підтримки України у майбутньому?
Олена Ковальчук: Ми плануємо продовжувати підтримувати українських науковців та розширювати нашу діяльність. У нас є плани щодо організації нових семінарів та форумів. Також хочемо розробити більше електронних ресурсів для українських вчених. В нас в планах є на постійних засадах проводити знову форум відбудови науки в Україні. Це буде знову проводитися у Франкфурті. Це вже в нас ідеї є. І друге питання ми хочемо об'єднати зусилля з найближчими нашими сусідами країнами Бенелюксою з Люксембургом, з Бельгією із Німеччиною теж щодо таких літніх зимових шкіл саме для аспірантів. Ми хочемо все-таки молодим науковцям допомогти, які приїздять ну або ж студентам-маістрам, які вже на старших курсах, які приїздять сюди теж, щоб завершувати своє навчання або здобувати свої якісь знання на території Франції.