З 17 червня до 19 липня українські студенти з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та франко-українського диплома з менеджменту в IAE School of Metz взяли участь в міждисциплінарній літній школі. Навчання було організоване ЧНУ імені Юрія Федьковича, Школою Менеджменту IAE Metz Лотаринзького університету, Фундацією Global Ukraine, Асоціацією Обміни Лотарингія Україна в рамках програми Ерасмус+.
Значна частина уваги в рамках літньої школи була присвячена діяльності українських осередків у різних країнах світу, історії української еміграції та тим проєктам, які українці за кордоном втілюють на благо України. Один із завданням для студентів став запис інтерв’ю з представниками українських громад у різних країнах світу.
Сьогодні ділимося скороченою версією інтерв’ю, яке записала українські студентка Веретеніна Наталія з Уляною Бунь, співзасновницею організації “VATAHA” в Нідерландах. Вона розказала про те, як вони з командою формують культурний імідж України закордоном, з якими викликами зіштовхуються та як бачать співпрацю українських організацій, що працюють закордоном.
GU: Розкажіть, будь ласка, як ви переїхали до Нідерландів та як почався Ваш шлях як волонтера.
Знаєте, я взагалі вважаю, що початок української діаспори в Нідерландах було покладено у 2014 році, коли був анексований Крим. Почалися демонстрації і хтось мусив бути лідером цього всього. І тоді воно підхопилося, і українці нарешті почали гуртуватися, але це такий був рух, який не мав спільної для всіх мети, тому швидко все розійшлося.
Потім, коли вже почалася повномасштабна війна, в перший день всі були в шоці. Звісно ж, куди йти? Всі йдуть під російське посольство! Я співаю в українському ансамблі і живу в Нідерландах більше п'ятнадцяти років, тому люди мене трохи знали. Просто в якийсь момент я зрозуміла, що вже стою з гучномовцем і кажу людям, під який парламент йти, що робити. Люди почали гуртуватися, і я дуже рада, що зараз у нас є мережа таких маленьких організацій, кожна відповідає за якусь певну зону впливу.
GU: Як виникла ваша організація? Розкажіть про напрямки роботи, будь ласка.
Поштовхом стала наша мистецька діяльність. Я і моя співзасновниця Оксана Савчук є представниками культурного сектору, ми завжди були активні. Я більше пов'язана з музикою, вона більше пов'язана з архітектурою, дизайном. На початку, от якраз уже після повномасштабного вторгнення, багато митців приїхали в Нідерланди, і вони дотепер не мають легального права працювати як митці.
Для нас з Оксаною це було просто неприпустимо. Ми розуміємо, що культура й будь-які мистецькі організації, музеї, галереї кожного дня розкрадаються, знищуються в Україні. Люди, які були в Україні митцями, приїжджають в Нідерланди чи будь-куди і вони, в більшості випадків, не можуть далі творити чи робити щось в культурному секторі, тому що їм потрібні гроші на життя. Відповідно, українська культура і мистецтво занепадають.
В мене і в Оксани вже був якийсь культурний нетворкінг тут. Ми вирішили, що будемо підтримувати цих митців, щоб вони, навіть якщо вже мають роботу іншу, все таки створювали щось на благо України. Щоб потім, після закінчення війни, цей культурний доробок, він все таки зберігався. Культура щоб розвивалася, хоч і маленькими кроками, але щоб це не був повний застій.
Нідерланди - це країна, яка має дуже тісний зв'язок з Росією. Анна Павловна була королевою Нідерландів якийсь час давним давно, але вона дуже чітко укоренила балет руский, і в головах Нідерландців - це єдиний балет високого класу, який існує. Всі оці наративи російські про те, що Україна - це взагалі де, і мистецтво - це тільки росія. Це все тут дуже багато років процвітало, підтримувалося і це в головах сидить у всіх. Ми довгий час опиралися цьому, все-таки хотіли більше працювати в сфері «професійне мистецтво». Але ми зрозуміли, що оцей вплив через культуру на свідомість нідерландців працює набагато краще, ніж політичні різні меседжі, які ми хочемо донести, тому що їх це лякає. Вони ніколи не були у війні, Нідерланди одразу здалися. Взагалі їхнє бачення української війни - це: «та просто почекайте і все це якось там собі саме пройде».
Через культуру ми знаходимо ці містки, бо ми стараємося не просто подавати українську культуру, як «прийдіть і подивіться на неї, які ми класні», а подавати з якогось зв'язку з їхньою культурою. Відповідно, шукаючи партнера в їхній якійсь культурній сфері. Наприклад, коли ми проводимо День Вишиванки, який тут є дуже успішним, ми завжди це подаємо, як «ось наша вишиванка отака, але ви маєте так само цю таку, якби вишивальну традицію ось в цьому регіоні». І вони дуже часто цікавляться, власне, своєю вишиванкою. Вони починають слухати і цікавитись також українською вишиванкою, бо в них немає варіантів. Подія - і про те, і про те. Зазвичай, в кінці заходу більшість людей підходять і кажуть: «О Боже! Ми в шоці, наскільки це цікаво! Покажіть нам, де ми можемо прочитати більше». І тоді ми, звісно ж, показуємо і даємо якісь джерела інформації, де вони можуть більше про це дізнатись. Коли нам потрібна якась політична підтримка, то оці люди кажуть: «Так, ми знаємо, бо ми вже прочитали про це. Ми знаємо, що Україна оце має, і її культуру принижували багато років». Тобто вони самі собі розвінчують всі оці пропагандистські міфи, просто дізнаючись інформацію самостійно.
GU: Дуже хороший підхід! Скажіть, будь ласка, скільки людей у Вашій команді.
Коли ми формували нашу команду спочатку, думали, що це буде стандартно. Ми набираємо волонтерів, у нас є керівник, потім керівники відділів і так далі, а воно так не працює. Ми зрозуміли, що ніхто не бачить цю роботу як роботу установи, а людина просто зацікавлена проектом і лідером цього проекту. Тобто люди йдуть за лідером. Тому у нас є на кожну з наших сфер діяльності - наприклад, музика, архітектура, мистецтво, зв'язок між різними установами - на кожному з цих напрямів є людина, яка виступає лідером і надихає інших приєднатися. На даний момент у нас є таких великих 6 сфер, з якими ми працюємо. Відповідно, шість умовних лідерів і кожен з цих лідерів, відповідно до проекту, має своїх волонтерів. В загальному плані у нас є близько 70 людей, які працюють над різними проектами. І ще я хочу сказати, що наша організація є повністю волонтерська. Абсолютно ніхто не заробляє грошей.
GU: Дуже цікавий кейс. А чи є у вас в команді іноземці? Чи залучаєте ви їх, яким чином?
Ми теж зрозуміли, у діяльності, де потрібно налагодити зв'язок установа-установа, без нідерландців там ніяк. Наш стиль комунікації і те, що для українців здається важливим - це абсолютно не те, що є важливим і на що треба натиснути при розмові з нідерландцями. І тому тільки нідерландець зможе донести цю інформацію до нідерландської установи так, щоб вони зрозуміли, що від них ми хочемо. На даний момент в нас десь напевно, 60% українців і десь 40% нідерландців. Але я не можу сказати, що це тільки нідерландців. Нас напевно, десь 20% іноземців і 20% це всякі різні різні люди.
GU: Хотілось би більше дізнатись, які проекти ви реалізовуєте. На чому ви найбільше фокусуєтесь? На підтримці України, чи більше спрямовані на діаспору або на громаду за кордоном?
На початку ми бачили це як заходи, спрямовані на інформування нідерландців. Так ми себе і подавали, але в якийсь момент ми зрозуміли, що Україна дуже неоднорідна.
Ми зрозуміли, що, напевно, треба робити заходи, які так само будуть інформувати українців і якось формувати спільний меседж, який ми поширюємо тут як українська громада. І тоді ми трохи розширили поле діяльності. У нас є частина заходів, які ми робимо тільки на, наприклад, нідерландську аудиторію, є частина заходів, які ми робимо тільки на українську аудиторію.
Наприклад, є заходи, коли ми збираємо гроші, наша мета от просто чисто комерційна - зібрати багато грошей, щоб купити оце і це в Україну. А є, наприклад, мета, коли ми хочемо, розказати про українських митців і важливість збереження спадщини, яка зараз вже під загрозою. Оце от має все бути на загальні повістці світовій, а не тільки в Україні.
GU: Чи однакову підтримку отримують заходи, спрямовані, наприклад, на гуманітарні цілі і на культурні.
Скажімо, раніше заходи, спрямовані на збір засобів на гуманітарні потреби, були просто в топі. Там навіть не треба було робити якусь рекламу, тому що люди просто шукали ці заходи самі.
Зараз з цим складніше, але у нас є уже база контактів, через які ми реалізовуємо промоцію. Тобто є аудиторія, яка зацікавлена у зборі коштів на гуманітарні потреби, а є аудиторія питає, куди на зброю донатити. Насправді, я думаю, що зараз це ніяк не змінилося. Якщо була аудиторія, якій було цікаво одне, вона і збереглася.
GU: Скажіть, будь ласка, як відбувається фінансування проектів у вашій організації?
Ми зазвичай працюємо з установами. В нас є дуже тісна співпраця з Міністерством соціальної політики, Міністерством культури місцевим і, наприклад, на заходи державного значення - це День незалежності або річниця війни 24 лютого, в більшості випадків вони дають кошти.
Для інших заходів, які більш спрямовані на культурний напрямок, ми шукаємо різних нідерландських партнерів. Ще важливо теж зазначити, що наша організація має ANBI-status. Це означає, якщо організація нам задонатить, вона може це списати зі своїх податків. Не 100%, а 125%. Тобто, якщо нам людина донатить 100 євро, то вона з податків собі повертає 125 євро.
GU: Які найбільші проекти ваша організація реалізувала за останні роки?
У нас був 23 березня захід, який називався «Вечір надії». Це був дуже великий концерт, в якому брали участь зірки світового значення, які працюють в класичному стилі. В нас була піаністка Анна Федорова, оперна співачка, яка приїхала з спеціально з Риму. Ми ледве дістали дозвіл з опери, де вона співає в Римі, що вона некомерційно буде співати кілька пісень у нас, тому що всі кошти, які ми зібрали на цьому заході, вони йшли на купівлю швидкої в Україну. А також у нас був об'єднаний український балет, українська кухня та дуже багато різних робіт українських фотографів і митців. Тобто тут була культура, представлена у всіх сферах, яких тільки можна. Це був дуже успішний і великий наш проект. Було дуже багато людей залучено в самій організації, близько 200, і близько 400 відвідувачів, які прийшли власне на концерт. Плюс було дуже багато донатів від людей, які не були на концерті.
А останній наш проект - архітектурна школа для підлітків „House for home“. Дуже багато викладачів з Харківської архітектурної школи зараз є тут, в Нідерландах, як тимчасово переміщені особи. Це такий навіть психологічно-мистецький проект. Діти створювали насправді дуже багато чого і зараз воно вийшло на такий рівень, що музеї та різні галереї просять нас провести оцю фінальну виставку у них в закладі. Я дуже сподіваюсь, що ми отримаємо цей грант на наступний рік, бо люди дуже заряджені. Ми зараз проводимо ще маленьку літню школу для дітей з дизайну та архітектури.
GU: Як ви плануєте розвивати діяльність для більшої підтримки України в майбутньому? Чи є у вас візія?
Взагалі ми вже робимо перші кроки в цьому напрямку. Ми ініціювали запит про те, що всім українським організаціям треба мати спільну стратегію. Коли в нас є спільна стратегія та мета, ми можемо її набагато ефективніше і менш затратно досягати.
І на даний момент у нас була така зустріч, ініційована бельгійською спільнотою „Promote Ukraine“. Вони зробили зустріч в Європарламенті для різних активістів, які працюють в українському секторі з цілої Європи. Наразі ми також хочемо виводити кілька наших проектів через партнерів в інші європейські країни. Я вважаю, якщо проект масштабний, то до нього набагато більше уваги і він чинить більший вплив, ніж щось локальне.
Тобто наше бачення – це об'єднання з іншими українськими організаціями, які працюють в різних європейських країнах, для формування суспільної стратегії досягнення мети. Мета у нас і так одна, тому треба побудувати чіткі кроки її досягнення.
