росія намагається створити таку картину світу, в якій вона була б полюсом сили, який веде за собою країни Африки, Азії, Латинської Америки.
Для країни, яка не пропонує принципів співпраці, яка виступає за неврегульованість міжнародних відносин, побудова партнерських кооперацій базується на застосуванні методів пропаганди, підкупу політичних еліт, маніпулювання суспільною думкою та політичною аджендою країн, втручання в політичне життя, і все це сумарно спрямовано на підрив демократії, приведення до влади політиків, які будуть до росії лояльними.
Всі ці інструменти росія застосовує і до Африканських країн, огортаючи все це в яскраву обкладинку про рівне партнерство, допомогу та давні історичні контакти. Через такі махінації, росія отримує доступ до природних ресурсів і непрозорі контракти, а в деяких випадках можемо говорити і про явище state capture, тобто захоплення держави, але не силовими методами, а через sharp та soft power.
Можна виокремити три напрямки діяльності російської федерації, спрямовані на підрив демократії в країнах Африки.
- Робота на міжнародних майданчиках з легітимізації та виправдання вигідних росії політичних режимів Африканських країн.
- Втручання в вибори через політичні технології, інформаційні джерела.
- Розхитування ситуації в країні завдяки медіа та громадським організаціям, щоб створити хибний порядок денний, хибний запит від суспільства, вигідний Москві.
Використання міжнародного майданчика для легітимізації режимів
росія активно діє в рамках, зокрема, Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї ООН, блокуючи резолюції та рішення, які засуджують тих африканських лідерів, співпраця з якими вигідна москві.
Наприклад, росія заблокувала санкції ООН щодо уряду та воєначальників Південного Судану за порушення прав людини в ході громадянської війни у 2014 та 2015 роках.
Коли у 2015 році були придушені повстання у Бурунді через те, що президент вирішив залишитися при владі, росія заблокувала резолюцію ООН із засудженням режиму Нкурунзізи та закликом до невтручання.
Сюди ж можна віднести й визнання та вітання з перемогою у ширмових виборах, недемократичних, таким політикам як Президент Уганди Йовері Мусевені, чим росія намагається легітимізувати його довге перебування при владі. Крім того, до даного списку можна зарахувати й розширення співпраці з хунтами, які приходять до влади внаслідок недемократичних переворотів і яких звинувачують у порушенні прав людини.
Як бачимо, цей міжнародний інструмент росія використовує для утримання при владі, виправдання дільності певних політичних режимів в Африці, щоб убезпечити і надалі доступ до ресурсів та їхню політичну лояльність.
Як росія втручається у вибори в Африканських країнах
Найбільш яскравим прикладом проникнення росії в політичну систему Африканської країни є ситуація в Центральноафриканській Республіці, де росіяни знаходяться в політичному апараті країни, є брокерами мирних угод і впливають на ухвалення потрібних рішень.
Наприклад, росіянин Валерій Захаров був радником президента ЦАР Туадери з національної безпеки (потім покинув країну, але за даними All Eyes on Wagner, з кінця минулого року він повернувся в ЦАР). І саме через великий вплив росії було звільнено з посади у 2018 році тодішнього міністра закордонних справ Шарль-Армеля Дубана, який виступав проти зростаючої присутності росії. У 2020 році росія здійснювала й інформаційні кампанії у медіа, чорний піар щодо інших кандидатів на пост президента країни.
Іншим прикладом є вибори у Мадагаскарі в 2018 році. У цьому випадку була задіяна ціла група медійників, політтехнологів, журналістів, афілійованих з Євгенієм Пригожиним, які спочатку працювали на те, щоб на виборах переміг тодішній президент країни Ері Радзаунарімампіаніна. Для цього вони задіювали медіа, викупляли ефірний час телеканалів, підкупляли політиків, щоб ті зняли свої кандидатури, і навіть вербували нових технічних кандидатів, як от пастора однієї з церков. Коли зрозуміли, що президенту перемога не світить, перемкнулися на підтримку кандидата Анрі Радзуеліна, який і очолив країну.
Був ще випадок з виборами у Мозамбіку в 2019 році, де організація Міжнародний антикризовий центр (AIC, яка має контакти з ПВК "Вагнер") перед виборами випустила суперечливе опитування, за результатами якого симпатії виборців були на стороні правлячої партії ФРЕЛІМО, з якою у росії давні контакти ще з часів СРСР. Варто зазначити, що такі опитування і публікації результатів заборонені в Мозамбіку під час передвиборчої кампанії.
Часто до діяльності росії щодо виборів в Африканських країнах застосовується така організація як AFRIC, Асоціація вільних досліджень та міжнародного співробітництва. Яка займається фальшивим спостереженням за виборами, легітимізуючи їх, навіть якщо вони пройшли з порушеннями.
Наприклад, AFRIC діяла під час виборів у Зімбабве у 2018 році: організація направила в країну близько 40 спостерігачів для спостереження за президентськими виборами. AFRIC відзначила, що ці вибори пройшли без будь-яких порушень і зловживань адмінресурсом, хоча моніторингові місії інших країн мали кардинально відмінну позицію. AFRIC також була помічена на виборах у Мозамбіку, які ми вже згадували. Окрім того, що ця асоціація займається спостереженням, її спеціалісти часом працюють і під час передвиборчих кампаній, в інформаційному полі, наприклад, як в ПАР в 2019 році.
Як росія намагається впливати на суспільну думку в країнах Африки
росія активно співпрацює з різного роду медіа Африканських країн, громадськими організаціями, фінансує їхню діяльність та потрібні їй матеріали у пресі, щоб створити хибний порядок денний, хибний запит від суспільства, вигідний москві.
Найбільш яскравим прикладом тут є ситуація, яка має місце в Сахельських країнах - Малі, Буркіна-Фасо та Нігері - останні кілька років. У цих країнах перед та після переворотів у 2020-2023 рр. відбувались маніфестації, під час яких люди виходили з російськими прапорами та портретами російського диктатора. Примітно, що до таких подій залучаються такі організації як Русосфера, Африканська ініціатива, різні блогери (наприклад, Кемі Себа, відмови проросійський блогер в країнах Західної Африки), які відомі своїми русофільськими сентиментами та висловлюваннями. Це робиться для того, щоб створити враження, наче суспільство цих країн прагне співпраці з росією, а інколи - щоб виправдати таким чином дії недемократичних лідерів щодо скорочення співпраці з Західними країнами, запрошення російських найманців до Африканських країн.
Примітно, що росія розхитує суспільну думку і в країнах, які є демократичними та дружніми до України. Наприклад, у Гані (країна в Західній Африці з проукраїнською позицією) в серпні 2023 року була спроба організувати ралі, ініційоване афілійованими з ПВК "Вагнер" особами. Один із них Мікаел Асьєду говорив у подкасті для російського пропагандиста Семьона Бокова про те, що перевороти і надалі плануються в Африці. І це приклад якраз навмисної пропаганди, приклад спроби маніпулювати суспільною думкою в одній із найстабільніших країн Західної Африки.
У підсумку, ми бачимо, що серед основних інструментів, які застосовує росія в країнах Африки для підриву демократії - фальшиві опитування, інформаційні кампанії, маніпуляція суспільною думкою, підкуп кандидатів, фальшиві спостережницькі місії. Що отримує росія у відповідь - доступ до ресурсів, частку в видобувних компаніях, політичну лояльність, забезпечення бізнес-інтересів російських олігархів.
Виникає логічне питання, що цим всім робити.
Насамперед це - синергія зусиль задля прозорості виборчих процесів, як на рівні континенту, так і регіонів Африки. Координація в рамках Африканського Союзу, ЕКОВАС, САС і й інших організацій. окрема щодо спостереження за виборами, щодо заходів кібербезпеки.
Друге - це робота з громадянами країн Африки щодо підвищення медіаграмотності: навчальні курси, тренінги для представників громадського суспільства, школярів, студентів.
І насамкінець - робота африканських журналістів-розслідувачів з викриття фейків, пропаганди росії. Цей напрям включає в себе роботу, нетворкінг, освіту для журналістів, співпрацю між розслідувачами з різних країн, організацію тренінгів з фактчекінгу.
Авторка: Марта Олійник-Дьомочко, кандидатка політичних наук, дослідниця-африканістка, Фундація Global Ukraine.
* Дискусію про гібридні методи впливу росії на Африку, в рамках якої було підготовано цю доповідь, було організовано 3 серпня в УКМЦ. Більше тут.
