З 17 червня до 19 липня українські студенти з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та франко-українського диплома з менеджменту в IAE School of Metz взяли участь в міждисциплінарній літній школі. Навчання було організоване ЧНУ імені Юрія Федьковича, Школою Менеджменту IAE Metz Лотаринзького університету, Фундацією Global Ukraine, Асоціацією Обміни Лотарингія Україна в рамках програми Ерасмус+.
Значна частина уваги в рамках літньої школи була присвячена діяльності українських осередків у різних країнах світу, історії української еміграції та тим проєктам, які українці за кордоном втілюють на благо України. Один із завданням для студентів став запис інтерв’ю з представниками українських громад у різних країнах світу.
-1.jpg?width=1000&height=667&name=Ukrainian%20Cultural%20Centre%20-%20Victoria%2c%20BC%20(1)-1.jpg)
Сьогодні ділимося скороченою версією інтерв’ю, яке зробила Романишин Христина із Оленою Клопотою, генеральним секретарем організації LUkraine (Люксембург).
GU: У кожного, хто переїжджає за кордон своя унікальна історія. Отже, як Ви переїхали до Люксембургу і як почався Ваш шлях в організації LUkraine?
Мій шлях поза межами України почався насправді в 2013 році. Я вже дуже давно не живу в Україні з сім'єю. Люксембург - п'ята країна на моєму шляху. Будь-яка нова країна, в яку я приїжджаю, перша справа, шукаєш дітям школу, потім громади українців. Якщо громади українців на місці не існує, як то було у нас, наприклад, в Мексиці, починаєш її будувати, і вже потім, коли ти звідти їдеш, громада продовжує жити, розвиватися і це дуже приємно.
На наше щастя, в Люксембурзі громада вже була. Не дивлячись на те, що це дійсно маленька країна і дійсно невелика кількість українців, до 2000, вони вже були досить згуртовані, тому що LUkraine зорганізувалися в юридичну особу в 2014 році. Вони стали офіційним нонпрофітом і з того ж моменту почали допомагати Україні. І мені було просто приємно приєднатися до них.
Активно я приєдналася 24 лютого, коли ми всі вийшли на одному подиху на мітинг. І після мітингу ми поїхали планувати хто що робить, хто які направлення бере на себе і як ми продовжуємо допомагати Україні.
GU: Які головні напрямки діяльності LUkraine?
Скажу чесно, що на початку повномасштабного вторгнення хотілось допомогти всім і вся. Зрозуміло, що це - не спринт, це - марафон. Тобто, коли ти біжиш марафон, тобі треба чітко розраховувати свої сили, свої ресурси. Тому наразі ми, як організація, все-таки звужуємося і ми дивимося на такі основні напрямки. По-перше - це спасіння життя. Усі ті проекти, які у нас націлені на спасіння життя, як Ukraine is calling, наприклад, коли ми купуємо швидкі пожежні, пікапи для найближчих позицій до лінії фронту, щоб врятувати життя. Ще гуманітарна місія, яка включає в себе як цивільну евакуацію, так і медичну евакуацію.
Далі, коли українці вижили, ми хочемо, щоб вони були ще не тільки живі, але й здорові. І тут мені здається, що саме психологічна допомога, елементарне здоров'я є основою, скелетом розвитку здорової нації надалі. Тобто підтримка з психологічною допомогою - це наше друге направлення. І третє - коли ми вже живі й здорові, то ми хочемо рости над собою. І це, звичайно, освіта. Тобто тут, в Люксембурзі, у нас зараз працює школа, для дітей з 3 до 13 років щосуботи. Також працює молодіжний клуб.
І окреме направлення - це advocacy. Тобто поки ми тут виживаємо, стаємо здоровими і освіченими, ми хочемо, щоб паралельно світ також розумів, що Україна - це не тільки країна в війні. А це і та прекрасна країна з прекрасними людьми, з можливостями, з спеціалістами, яку варто рятувати. Тут ключовим проектом є Українські дні в Люксембурзі, культурно-адвокаційний фестиваль, який ми робимо вже другий рік, але втретє. Це, мабуть, основний проєкт на сьогодні.
GU: Можете розказати більше про команду? Скільки у вас людей? Чи це лише українці, а й люди з Люксембургу
Насправді ключовий кістяк, структура асоціації заключається в тому, що є комітет, board of director. Це - група однодумців, які закомітилися на те, щоб вкладати свої знання, свої можливості, свій час в те, щоб розбудовувати організацію. Офіційно зараз 13 людей, серед яких є президент, скарбник, секретар, і також керівники - супервайзери різних направлень. Говорячи про проекти, звичайно, в проєктах є велика кількість людей. Також неймовірна кількість волонтерів. Ми буквально в цьому році підрахували, це було 97 людей, які брали участь в трьох тижнях цього фестивалю.
Звичайно, найбільше ми маємо українців серед волонтерів, але ми дуже горді з того, що резиденти Люксембурга також приходять і вони з нами залишаються. Це значить, що вони знаходять відгук в цій організації, який їм важливий для закриття їхньої внутрішньої потреби волонтерити і допомагати.
GU: Як би ви оцінили підприємницький дух у вашій команді?
Коли ми говоримо про нонпрофіти - це як правило волонтери, в яких за плечима вже є якийсь досвід: бізнес, корпоративний, науковий досвід. І саме ці свої знання люди приносять для того, щоб побудувати щось спільне. Тобто найважливіше в об'єднанні - це, власне, ота єдина мета, яка об'єднує людей.
GU: Які інновації ваша організація впровадила у свою роботу?
Знову ж таки, виходячи з того, що організація волонтерська і більшість людей, хто в ній зайнятий, має ще додаткові комітменти, ми стаємо дуже ефективними. Ми дивимося в сторону технологій, які допоможуть нам досягти своїх цілей, наприклад, VR. Це було досить нетрадиційно і це карколомно. Дуже багато людей, високопосадовців, які приходили на наші події, особливо на дні Європі, вони бачили цей VR. Власне, там показуються наші міста після розбомблення їх Росією. Це не те, що можна передати словами. Це реально шокує і люди плакали.
GU: Як ви вимірюєте ефективність вашої роботи?
Дуже багато наших проєктів по суті або грантові, або підтримуються державою Люксембург. Коли ти працюєш на рівні держави, європейських грантів, вимірювання ефективності і key access factors - це частина твого проекту. Тобі грошей не дадуть, якщо ти не вмієш показати реально, як ти будеш оцінювати свою роботу.
У нас є щомісячна звітність. Ми дивимося, як ми отримуємо надходження, як ми витрачаємо надходження, чи багато ми витратили адміністративних витрат, що ми можемо зробити краще, які процеси ми можемо впровадити, щоб ми були більш ефективними, менш затратними.
GU: Як ви співпрацюєте з посольством? Можливо виникають якісь труднощі? Або навпаки співпраця проходить дуже легко?
Зараз йде паралельна робота і вона себе виправдовує, мабуть, на даному етапі. Тобто ми займаємося більш публічною, культурною дипломатією. Посольство бачить активності багатьох українських організацій і, мабуть, робить певні висновки.
GU: А як щодо інших організацій або інших партнерів? Наприклад, чи співпрацюєте з іншими діаспорними організаціями?
Є багато контактів. Дуже важливо ділитися отим досвідом, бо проблеми, як правило, у всіх одні й ті самі. Наче здобутки різні, але проблеми, на жаль, ті самі. Тому розділення досвіду, розуміння, що хтось уже пробував, що так не вийшло, це дуже важливо. Наприклад, для Global Ukraine, саме це і було метою - підвести структурований підхід до співпраці різних організацій українських посеред світу.
У нас комунікація дуже багатьма організаціями в Україні, як то волонтерські організації, так і державні організації, як ДСНС.
Мені здається гарний приклад реальної співпраці - це подорож нашої швидкої теренами Європи. Ми привезли сюди в Люксембург для демонстрації розстріляну швидку. Наразі вона подорожує по всій Італії, а українські організації демонструють цю швидку, щоб показати, що це значить жити в Україні і намагатись вижити, коли навіть швидку розстрілюють. Вони теж збирають гроші, теж купують швидкі, теж відправляють в Україну. Але окрім цього, вони ще й дійсно дають пояснення місцевому населенню: “Дивіться: це мало прочитати в газетах, це варто побачити на свої очі”. Це, мені здається, прекрасний приклад колаборації.
