З 17 червня до 19 липня українські студенти з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та франко-українського диплома з менеджменту в IAE School of Metz взяли участь в міждисциплінарній літній школі. Навчання було організоване ЧНУ імені Юрія Федьковича, Школою Менеджменту IAE Metz Лотаринзького університету, Фундацією Global Ukraine, Асоціацією Обміни Лотарингія Україна в рамках програми Ерасмус+.
Значна частина уваги в рамках літньої школи була присвячена діяльності українських осередків у різних країнах світу, історії української еміграції та тим проєктам, які українці за кордоном втілюють на благо України. Один із завданням для студентів став запис інтерв’ю з представниками українських громад у різних країнах світу.
Сьогодні ділимося скороченою версією інтерв’ю, яке записали українські студентки Преутеску Аліна та Терлецька Соломія з Мухортовою Ксенією, заступницею голови Товариства українсько-кіпрської дружби.
GU: Пані Ксеніє, розкажіть, як Ви переїхали на Кіпр та як розпочався Ваш волонтерський шлях?
Я сама родом з Миколаєва, переїхала на Кіпр 11 років тому. Знайшла тут роботу і ми переїхали всією родиною в серпні 2013 року, а за кілька місяців почався Майдан. І хотілося чимось допомогти, знайти однодумців, поспілкуватися. Тоді я долучилася до громади якраз під час імпровізованого мітингу під посольством України в місті Нікосія. Там зібралися українці, які хотіли пом'янути Небесну Сотню. Тоді я дізналася, що вже кілька місяців у нас діє невелика громада і була рада стати її частиною. Ми створили групу у Facebook Українці на Кіпрі, і через рік я стала її адміністраторкою і по сей день я її адмініструю, зараз там 22 000 людей.
GU: Які основні напрямки діяльності Вашої організації? Яка історія її створення?
23 березня 2017 року була зареєстрована як організація Товариство українсько-кіпрської дружби. Її зареєстрували українці в Нікосії для того, щоб допомагати українцям, займатися культурною дипломатією, гуртувати громаду, разом проводити різні тематичні заходи.
Я належу до українців у Лімасолі. Ми спочатку приймали у себе ветеранів Майдану, АТО, які лікувалися в Європі, а потім на реабілітацію фізіологічну ми їх запрошували до нас. Згодом громади Нікосії та Лімасолу об'єдналися і тепер у нас одна спільна організація.
GU: Які найбільш важливі проєкти реалізовує Товариство українсько-кіпрської дружби?
У нас є довготривалі проєкти. Наприклад, вже 5 років у нас діє Пласт Кіпру. Це - українська скаутська організація для дітей, у нас постійно проводяться збори, табори. Запрошуємо і пластунів, і виховників з інших країн.
З серпня 2022 року ми почали активно збирати гроші на допомогу ЗСУ. У нас постійно є збори, за два приблизно роки зібрано близько 160 тисяч євро від української громади. Це реалізувалось у дронах, тепловізорах, FPV-дронах, РЕБ. У нас є така черга запитів, туди може подати запит військова частина, волонтерський фонд з України або якась громадська організація. І ми поступово закриваємо ці запити.
У нас є сайт Новини української громади, йому вже трошки більше року, де ми постимо новини української громади. Це також досить великий волонтерський проєкт, тому що всі, хто туди там працює, роблять це безкоштовно.
Ще ми мали акцію під назвою «Спів для захисників». Ми виходили на набережну, ставили колонку і співали українські пісні. Стояло людей 10 з прапорами, іноді з плакатами. І дівчина ходила з коробочкою і збирала гроші на ЗСУ. Ми так збирали десь півроку, поки на нас не наскаржились росіяни і поліція нам це не заборонила робити.
У нас загалом – дуже багато подій, постійно щось проводимо. До нас приїздила сценаристка фільму Щедрик з творчим вечором, до нас приїздили автори дитячих книжок і мали зустрічі з дітьми в українських школах. І звичайно, мітинги, зараз їх менше, але вони теж відбуваються регулярно.
Мені мої друзі з України писали: «Які ви молодці, що ви виходите. Я коли бачу фотки, що ви організовуєте маніфестації, аж підіймається настрій, що нас підтримують за тисячі кілометрів». Тобто наші мітинги – не лише спосіб донести інформацію до місцевих, але й моральна підтримка для тих, хто в Україні.
У нас є чудове таке місце це Якір Незламності – статуя якоря, подарована Одесою Ларнаці як місту-побратиму. І прямо з першого дня повномасштабного вторгнення цей монумент став місцем збору українців. Вони приходили туди на мітинги і просто побути одне з одним, тому що це було єдине місце, якимось чином пов'язане з України.
Українці там вішають прапор України, там лежать камінці, розписані дітьми, стоять свічки у вигляді тризуба. І постійно діють вандали, які зривають всю цю символіку, але українці наступного ранку знову розвішують прапор, розставляють свічки.
GU: У вашій команді лише українці, чи є ще кіпріоти?
Здебільшого лише українці. Кіпріори долучаються лише, якщо вони одружені з українками і фактично стають нашими амбасадорами, допомагають в організації заходів, у фінансуванні. Більшість нашої роботи, як я вже казала, це на волонтерських засадах, ми не отримуємо фінансування.
GU: На Вашу думку, які проєкти діаспори є зараз найбільш потрібними для України?
Звичайно, що матеріальна допомога важлива, оскільки ми закриваємо невеличкі запити від військових, до яких може не дійти черга, коли розподіляються великі кошти допомоги, яка приходить в Україну.
Але також дуже важливою є і культурна дипломатія, причому як дипломатія щодо зовнішніх акторів, як то кіпріотів, іноземців, показати нашу культуру. Але це важливо і для самих українців, бо дуже багато українців навіть не знають про багатьох наших письменників, художників, митців, музикантів.
GU: Так, культурна дипломатія – безсумнівно зараз дуже важлива. Які проєкти в цій сфері реалізовують українці на Кіпрі?
На Кіпрі крім Товариства діють ще кілька організацій, заснованих українцями: Культурний центр "Обійми" в місті Ларнака, перший український театр на Кіпрі "Крила" та Український Дім Пафоса.
Щодо проєктів, то, наприклад, у нас тепер щорічний концерт на 24 серпня ми робимо на відкритому майданчику у Лімасолі.
А також існує дуже класний проєкт культурний центр "Обійми" в Ларнаці. Його засновники фокусуються саме на культурній дипломатії. Вони запрошують українських митців на Кіпр, на письменницькі резиденції або роблять виставки українських митців.
І ми самі організовуємо театральні постановки. Бо все що тут є – або грецьке, або російське. А фактично ми - чи не єдиний український театр, в якому можна прийти подивитися українські вистави. У нас на 24 лютого, на другу річницю вторгнення, ми робили віршовану виставу. Це були абсолютно різні вірші: і класичні Тараса Шевченка, і радянського періоду, але наші українські митці і наші сучасники - деякі з них, на жаль, які загинули у війні.
GU: На Кіпрі проживає доволі багато росіян. Скажіть, як вони впливають на позицію Кіпру?
Я думаю, що вони мають великий вплив, тому що дуже багато коштів росіяни впливають для того, щоб свої ідеї пропагувати. І це, як то кажуть, м'яка сила. Тобто, тут масово возять російських зірок. Звичайно, найбільш одіозним ми намагаємося перешкоджати. Пишемо листи і до міністерств, і до майданчиків, куди їх привозять.
Вони намагаються також задобрювати голів муніципалітетів місцевих. Наприклад, в одному муніципалітеті відкрили тематичний парк, присвячений дружбі цього кіпрського міста і якогось російського міста.
Загалом, позиція Кіпру десь 50 на 50: половина підтримує Україну, інші – симпатизують росії. Багато пропаганди поширюється, кіпріоти погано знають нашу історію і росіяни на цьому спекулюють.
GU: Які плани на майбутню роботу у Товариства українсько-кіпрської дружби?
Зараз ми би дуже хотіли, щоб робота нашої організації була спрямована не тільки на українців, але і розмовляти з кіпріотами, доносити їм думку українців, проблеми українців, що відбувається в Україні. Тому що в них немає розуміння що відбувається, останні обстріли, атаки навіть в нових не показують.
