Цьогоріч проєкту “Батьківська Хата. Homestead”, який реалізовує техаська неприбуткова організація Ukrainian San Antonio, виповнюється два роки.
Головна місія проєкту — популяризація української культури у світі та серед самих українців, а мета — продемонструвати народні строї різних етнографічних регіонів України кінця XIX — початку ХХ ст. разом з архітектурними формами та побутом відповідної території. Існує друкована версія проєкту — комплект вітальних листівок, кожна з яких відображає окрему міні-історію «Батьківська хата. Homestead» з описом будівель та народного одягу. А матеріали проєкту є не лише українською, а й англійською.
Редакція Global Ukraine News поспілкувалася з командою проєкту про новації, плани на майбутнє та те, як війна вплинула на його реалізацію.
GU: Вашому проєкту виповнюється два роки. Розкажіть, будь ласка, які моменти протягом цих двох років були для Вас найбільш емоційними, найбільш теплими?
Оленка Браво: Ви знаєте, їх - дуже багато! Але, напевно, все те що пов’язано з першим! Перший знімальний день у вересні 2020 року! Перша виставкова подія у Києві, потім у США. Все це було дуже хвилюючим — як ведеш свою дитину в перший клас! Так, і ось це все!
Ви знаєте, дуже було багато особливих моментів під час зйомок.
У нас дуже злагоджена і душевна команда. Коли ми тільки збираємо дівчину в стрій, на майданчику вже панує особлива жартівлива атмосфера. Тож до моменту самої зйомки модель уже повністю занурюється в образ. Вона розуміє, що їй не треба позувати, а варто просто видавати ту емоцію, яка зараз є на душі в цьому старовинному одязі. Якраз ці правдиві емоції – сум, радість, тугу, сором’язливість, упевненість – ми й передаємо у світлинах.
Ми всі запам’ятали зйомку сімейної пари, яка вже давно в шлюбі й має трьох дітей. Тоді ми знімали їх у весільному вбранні нареченого і нареченої Літинсього району, що на Вінниччині. Було дуже приємно спостерігати, як ці люди, які вже прожили багато років разом, наново відкривали себе один для одного, на їхніх очах бриніли сльози. Ця зйомка перенесла їх у день їхнього весілля. На майданчику вирували одночасно пристрасть, сльози, сум і щастя. Це неможливо передати словами, досі мурашки по шкірі.
Був також цікавий момент зі зйомками зими. Адже унікальність проєкту ще й в тому, що він передає всі чотири пори року. За ніч випало багато снігу, й вранці ми зрозуміли, що це обов’язково варто зберегти в правдивому кадрі. За кілька годин всі зорганізувалися і приїхали в засніжений Національний музей архітектури і побуту України. Подзвонили представнику музейного комплексу, який теж приїхав і мерз разом із нами всю зйомку. Моделлю тоді був пан Володимир Щибря (кандидат історичних наук, директор Центру фольклору та етнографії̈ Інституту філології̈ Київського національного університету імені Тараса Шевченка, асистент кафедри фольклористики, етнолог, колекціонер) зі строєм з його власної колекції Шаргородського району Вінницької області. Він мужньо розгортав кучугури снігу, в прямому сенсі цих слів, на шляху до потрібної хати. Ми ж зі Світланкою (головною фотографинею і співорганізаторкою проєкту) з сумками і технікою, не відстаючи, йшли позаду. Техніка мерзне, сніг в обличчя мете, мороз – а ми, одержимі ідеєю, таки зуміли втілити її й пишаємося таким досвідом і кінцевим результатом.
Ще було купа емоцій, особисто для мене, коли у зйомці брав участь мій син Альберт і дівчинка Віра, з якою вони дуже подружилися з моменту першого знайомства вже майже 3-річної давності. Як символ їхньої дружби і цього трепетного дитячого почуття, ми подарували їм спільну зйомку. Ми планували зняти школу. А дорогою до локації був відчиненим храм, якраз співпало з церковним святом, діти ставили свічки в цих українських строях, ми на ходу зреагували і відзняли. Це був якийсь подарунок долі, бо планувався зовсім інший сюжет зйомки. Перехожі зупинялися і просто фотографували дітей на свої телефони в процесі нашої роботи, настільки це було красиво і правдиво в той момент (розповідає зі сльозами).
Заради таких моментів і варто було розпочинати все це, вкладати свій власний час і гроші, аби тільки мати можливість щоразу переживати такі щирі емоції.
GU: Війна змушує нас усіх, де б ми не були, змінювати свій звичний уклад життя. Як сучасні події вплинули на проєкт, чи зазнав він трансформацій?
Оленка Браво: Ми анонсували початок другого сезону наприкінці 2021 року. І почали демонструвати нові світлини на різдвяні свята. Але з початком повномасштабної війни, проєкт зупинився. Припинився і звичний ритм життя. Ми покидали всі свої справи, багато діаспорян закинули навіть свої роботи, бо де б ти не був, наша батьківщина - це Україна! Наша команда почала займатися волонтерством.
За декілька місяців ми зрозуміли, що потроху потрібно повертатися до роботи і на культурному фронті. Бо це є потужна інформаційна зброя у цій гібридній війні. Та культурна дипломатія, яка допомагає дізнатися про Україну не тільки жахливі новини про війну, а й показати, що українська нація існувала задовго до росіі. А також наголосити, що ми маємо багатющу культурну спадщину, і чому весь світ має продовжувати боротися за Україну і за принципи демократії і правду в усьому світі!
Наразі проєкт набув ще сильнішого значення, він став ще актуальнішим, ріднішим і потрібнішим! Бо ми показуємо якою насправді була наша країна задовго до приходу совєтів і леніна.
Коли ми починали зйомки, то ми казали, що робимо це для людей, які з тієї чи іншої причини не можуть побачити свою домівку. Для діаспорян, які не мають можливості часто приїжджати в Україну. Для людей, чия хата була продана або просто знищена часом. Ніхто з нас навіть не усвідомлював, знімаючи проєкт у відносно мирний на нашій території час, що і в Києві, і по всій країні почнуться такі страшні бойові дії... В одну мить кожен громадянин країни став потенційним переселенцем і загроза втратити рідну домівку нависла над кожним...
Наразі основою експозиції виступають найбільш постраждалі регіони: Бородянка (Київська область), Харківщина, Одещина, Житомирщина, Сумщина, Дніпро. Навіть, незважаючи на те, що росіяни намагаються знищити все, зрівняти з землею наші інформаційно-фотографічні артефакти залишаються на десятиліття та сторіччя. І більш ніхто і ніколи не зможе сказати, що українців як нації не існувало.
Світлана Задоровська: Знімаючи проєкт у відносно мирний час тут, в Києві, ми навіть уявити не могли, що pосія почне повномасштабний наступ з бомбардуванням мирних міст країни та ракети полетять на нашу столицю. Ранок 24 лютого змінив все... Масштабні руйнації не тільки інфраструктурних об'єктів, а й історичних пам'яток культури став справжнім жахом для нас. Прийшло усвідомлення наскільки важливим та актуальним став наш проєкт.
Оскільки проєкт Батьківська Хата знімався на території Національного музею архітектури та побуту України просто неба, то усвідомлення того, постраждати може і музей, в якому зібрані найцінніші артефакти країни лякає... Навіть подумати страшно, що його можуть знищити. Обстріли ракетами території України не припиняються ось уже 7 місяців... Навіть зараз, коли я пишу ці рядки, у нас в Києві лунає сирена, яка сповіщує про повітряну тривогу... Це - дуже страшно. Я не знаю чи виживемо ми, чи вистоїть Київ, чи вціліють музеї, чи інші історичні та культурні пам'ятки, оскільки ніхто не знає куди прилетить наступна ракета. Але я точно знаю, що на наших світлинах все збережеться, це наше надбання.
Свого часу ми вивчали історію костюма по світлинах 100 річної давнини, а тепер навіть через 100 років, будуть вивчати історію костюмів та побуту нашої країни по матеріалах з нашого проєкту. Наша культура - це наша зброя! Століттями ворог намагався знецінити та знищити все українське. Ця боротьба триває дотепер, тому наш обов'язок - відтворювати, зберігати та популяризувати! Від кожного з нас залежить яким буде наше майбутнє.
Наш проєкт набув особливої актуальності з початком повномасштабної війни росії проти мирного народу України, який відстоює своє право на існування. Україна - неймовірна! Про це говорять всі, хто бодай раз бачив дивовижну красу, унікальну природу, солов’їну мову, культуру, традиції та щиру гостинність її мешканців. Проєкт Батьківська Хата якнайкраще показує це, а матеріали проєкту є не лише українською, а й англійською мовами. Це дає можливість донести і поширити українську культуру не лише серед українців діаспори та України, а й серед інших народів світу. Ми показуємо якою насправді була наша країна задовго до голодомору, приходу совєтів і леніна.
Батьківська Хата - освітній культурно-інформаційний проєкт, який виконує місію боротьби з російською пропагандою. Таким чином ми зберігаємо пам'ять про предків, для наших нащадків. Це наш культурний фронт, наш спосіб боротьби за країну.
GU: Які події відбулися в рамках проєкту з початку повномасштабної війни?
Оленка Браво: Війна нас не зупинила, ми продовжуємо нашу освітньо-культурну місію! За останній час ми провели багато виставкових подій на Західній Україні!
У Львові відбулося 2 виставкові події. Перша - у травні до святкування Дня Вишиванки, друга - до Дня Незалежності біля Львівської Обласної державної адміністрації. Цього року була і друга виставка, присвячена святкуванню Незалежності України у Івано-Франківську за сприяння міської ради. Завітали ми й у Коломийську малу філармонію та у Державний історико-культурний заповіднику "Нагуєвичі". Події пройшли дуже вдало та інтерактивно.
У партнерстві з Агентством ООН у справах біженців та Всесвітнім Днем Вишиванки відбулися ряд подій у центрах для переселенців. Так, у Мигово, в якому проживає 5 тисяч населення, в один момент переїхало ще 6 тисяч переселенців. Саме для них були зроблені заходи: концерт, майстер-класи, кухня та інші події протягом дня. Як культурну складову, Агентство ООН у справах біженців роздрукувало благодійні тиражі світлин, листівок та зробило виставку. Наші партнери придумали, що люди могли брати та підписувати любу оку чи серцю їм листівку, ставити марку й одразу відправляти цю листівку своїм родичам. Тиражі листівок просто розлетілися!
Був ряд й закордонних заходів. За підтримки мерії Сан-Антоніо мали можливість цілих 4 місяці демонструвати проєкт у Сан-Антоніо! Подію освітлювали американські друковані ЗМІ та телебачення, що є дуже важливо для українців та діаспори. Адже це важливо для стимулювання допомоги на рівні уряду США. Багато представниць нашої команди переїхали у США більше ніж 10-20 років тому. І коли нас питали звідки ми, американці поняття не мали, де це Україна! Наразі, всі знають де Київ, Одеса, Маріуполь… але якою ціною! Тоді ми програли інформаційну війну! Наразі ж ми маємо можливість, щоб про Україну знали через призму культурної спадщини, традицій, історії!
Окрім того, ми постійно чуємо позитивні відгуки від американців, що ми непросто просимо гуманітарну допомогу, робимо заходи для збору грошей, а також проводимо просвітницьку роботу. І американці взнають про нашу Батьківщину ще більше не тільки через жахливі картинки війни, а через багатство української нації. Особливо це важливо для дітей та жінок, які не дивляться сюжети з новим 18+. Але знають, що таке Україна із культурно-освітніх проєктів. І тоді всі прошарки населення розуміють чого всі ми повинні боротися за Україну!
Ми постійно декоруємо наші івенти канвами з епізодами проєкту на різних благодійних та інформаційних подіях. Підтримали нас і діаспоряни Остіну. На подіях організованих у столиці Техасу ми мали змогу розповісти про проєкт та взяти участь у благодійному продажу наших робіт.
Декілька разів відбувалися виставки у Канаді, у місті Ванкувер при підтримці Ukrainian Canadian Advocacy Group Ірини Митронович. Перший раз відбулася демонстрація проєкту під час благодійного ярмарку до Дня Вишиванки. Другий - на мультикультурному фестивалі Surrey Fusion Festival, до якого долучилися більш ніж 40 країн-учасниць. Він ознаменувався перемогою українського павільйону наших канадських друзів. Та втретє - до Дня Незалежності України.
Відбулася виставка і у Франції завдяки дизайнерці Ірині Дикій, а також при підтримці місцевої мерії. Взяли участь другий рік поспіль і у міжнародному фестивалі імені Тура Хейердала “Desht -Thor”. За що вдячні пану Віталію Лукашову, представнику казахської діаспори.
GU: Цьогоріч Ваш проєкт ще більше дозволяє зануритися в аутентичну українську культуру через новинку - відповідний музичний супровід.
Оленка Браво: Цього року Україна вперше перемогла в найпрестижнішому європейському конкурсі культурної спадщини European Heritage Awards / Europa Nostra Awards. Серед конкурсантів - представники з понад 30 європейських країн.
Вдячні цьогорічним переможцям, нашим друзям та колегам ГО Всесвітній день Вишиванки, за те що представили проєкт Батьківська Хата в рамках партнерства. Тішимося, що фото з нашого проєкту було взято для обкладинки випуску про переможні проєкти 2022 року на European Culture Heritage Summit Prague, та як заставка для багатьох заходів і презентацій того дня. Радіємо, що стали частинкою такої значимо української перемоги!
Незважаючи на всі злигодні цього року команда проєкту у партнерстві із Всесвітнім Днем Вишиванки та Іриною Барамбою, науковим консультантом з підбору музики Центру Фольклору та етнографії, розробили абсолютно новий та унікальний формат! А саме музичний! Окрім, того що ми показуємо правильно зібраний стрій відзнятий на тлі архітектурної споруди відповідної території, також додана пісня тої самої відповідної території.
Як приклад, епізод з Гуцульщини: одяг з Івано-Франківщини, Косівський район, село Соколівка, Івано-Франківської області. Архітектурна споруда з села Шепіт, Косівський район, Івано-Франківська область та пісня весільне награвання село Верхній Ясенів, Верховинський район, Івано-Франківська область з диску Musiques Traditionelles d`UKRAINE, 1992 рік! Чи Комплексний стрій початку ХХ з Полісся - Рівненської області, Сарненського району, відзнятий на тлі церкви з Рівненської області, Рокитнівського району, село Кисоричі, 1789 року. І пісня награвання на дудці - село Переброди, Дубровицький район, Рівненська обл. Виконує І. М. Петровець. Запис В. Ковальчука.
От тільки уявіть собі! Пісні також дуже відрізнялися від регіону до регіону, від села до села! І поки грає пісня наші фотографії оживають і починають рухатися. Тобто це - анімована картинка. Ці листівки можна передивлятися не тільки в Інтернеті! А є можливість через звичайний проєктор дивитися їх у будь-якому приміщенні, на стінах, або навіть на будівлі чи пам'ятках архітектури. Наша мрія показати таку музичну українську інсталяцію на визначних пам’ятках, таких як статуя свободи в США або на будівлі золотих воріт у Києві. Наразі зроблено 10 музичних листівок, працюємо ще над 10.
GU: Які плани має команда проєкту щодо його майбутнього розвитку? Чого б хотілося досягти?
Оленка Браво: Ми хочемо доробити сюжети в США. Того року ми анонсували та започаткували зйомку для діаспорян, які не можуть приїхати до України, і для яких Сполучені Штати – це вже батьківська хата. Ми знімаємо моделей в українських строях на фоні знаменитих і впізнаваних географічних об’єктів Америки. Вважаємо, що це буде важливою складовою кращого сприйняття України у місцевого населення.
Також після нашої перемоги плануємо нові сюжети у класичному варіанті проєкту в Україні! В нас ще є регіони, які ми не встигли відзняти.
А ще в нас є мрія зібрати інформацію про писанки, ляльки-мотанки, кераміку також за регіонами. І запостити онлайн ресурс, де вся ця інформація буде структурована. От, уявіть, ви цікавитесь як жили Одесити. В один клік, ви можете побачити всю інформацію: одяг, архітектуру, звичаї.. і в одному місці. Не треба перелопачувати купи літератури і увесь простір інтернету. Це те, чого дуже зараз не вистачає українцям.. Будемо працювати в цьому напрямку, але цей задум потребує багато років кропіткої роботи. Впевнена, одного дня ми це зробимо!
Низький уклін і щира подяка усім, хто долучився до проекту «Батьківська хата», а саме: Ukrainian San Antonio, Олені Христюк, Вікторії Ландблейд, Альоні Гарсії, Наталці Стурджіл, Світлані Задоровський. Дякуємо і нашим кураторам: Лесі Воронюк, Роману Білявському та Валерію Ліщінському. За можливість повернутися, бодай думками, у своє свідоме і несвідоме, до рідного гнізда, до того коріння, що тримає дерево українського роду, бо ми для нього – джерельна вода – життя – будемо жити!
Ми відкритті до співпраці. Якщо ви хочете організувати подію, ви талановитий фотограф чи модель, або у вас є колекція чи автентичний родинний стрій, або просто бажання бути частиною проєкту, будь ласка, звертайтеся на нашу офіційну сторінку https://www.facebook.com/Homestead2021 і сайт Ukrainian San Antonio https://www.ukrainiansanantonio.com.
