З 17 червня до 19 липня українські студенти з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та франко-українського диплома з менеджменту в IAE School of Metz взяли участь в міждисциплінарній літній школі. Навчання було організоване ЧНУ імені Юрія Федьковича, Школою Менеджменту IAE Metz Лотаринзького університету, Фундацією Global Ukraine, Асоціацією Обміни Лотарингія Україна в рамках програми Ерасмус+.
Значна частина уваги в рамках літньої школи була присвячена діяльності українських осередків у різних країнах світу, історії української еміграції та тим проєктам, які українці за кордоном втілюють на благо України. Один із завданням для студентів став запис інтерв’ю з представниками українських громад у різних країнах світу.
Сьогодні ділимося скороченою версією інтерв’ю, яке записали українські студентки Вікторія Петрук та Кушнір Яна з засновником Blue / Yellow for Ukraine Йонасом Охманом.
GU: Йонасе, розкажіть, будь ласка, як почалася Ваша волонтерська діяльність та робота Вашої організації?
Я перший раз приїхав до Литви як студент в 1990 році. Тоді також брав участь в литовській революції у 1991 році. Станом на зараз я живу в Литві більше 15 років, хоча маю шведське походження.
Ми говорили усі ці 8 років, що буде війна, це питання часу. Але європейці, як відомо, deeply concern. Ми не зупиняли свою роботу, усі ці 8 років з 2014, тоді наш бюджет тоді був кілька тисяч євро в рік. Але після повномасштабного вторгнення, в 2022 році люди зрозуміли, що ми були праві, і перевели сумарно на наші рахунки 40 мільйонів євро на допомогу українським Збройним Силам.
Зараз ми - велика організація, яка зараз займається військовою допомогою Україні. Ми діємо в основному в Литві, це - маленька держава, але 90% наших донатів приходять якраз з Литви, де ми працюємо і з державними органами, і з медіа, і з простими людьми.
В Україні ми працюємо з ДШВ, ССО, ГУР, Нацгвардія, ТРО. Ми закриваємо їхні потреби, маємо вже досвід у цій справі і можемо швидко та оперативно передати допомогу. Ті ж дрони, наприклад, які дуже потрібні для армії, ми їх можемо доставити в потрібне місце буквально за кілька годин.
GU: А якщо до складу вашої організації, скільки людей є в команді? Вони українці чи іноземці?
В нашій команді є українці і в Україні, і в Литві. Загалом, 15 осіб, кілька в Україні, а решта в Вільнюсі.
Спочатку в нашій команді були лише волонтери. Але ми зрозуміли, що потрібні й спеціалісти, люди які фактично працюватимуть в нашій організації і отримуватимуть за це зарплату, щоб діяти більш ефективно. Тому волонтерів у нас зараз - 20-30%, а решта люди, які працюють у нас як на повноцінній роботі.
В Україні у нас є люди, які працюють по логістиці, є група інструкторів-іноземців, які воювали в Україні і які допомагають зараз нам, є литовські медики, які час від часу приїжджають в Україну.
У нас зараз в Україні є дуже багато посередників, тобто невійськових людей, які мають зв’язок з батальйонами і які допомагають нам забезпечити всі процеси, ми тримаємо через них контакт, довіряємо їм. І це дозволяє нам швидко дізнатися потреби, забезпечити їх.
Найважливіше – це людський ресурс якраз, контакти, довіра, це те, що дає можливість швидко та оперативно працювати.
GU: Як ваша організація розвиває і використовує зв'язки з іншими організаціями?
Ми працюємо на різних платформах, соцмережах. Також для нас важлива співпраця з литовським телебаченням. Ми через телебачення проводили концерти, марафони і акції різні, ми збирали майже 25 млн. грн. Це також показує нашу цілеспрямованість, допомагає утримувати довіру від людей.
Загалом, потрібно працювати через різні канали, там є постійна аудиторія і потрібно по-різному підходити, придумувати акції, збори коштів. Наприклад, зараз в нас - велика акція по збору пожертв на дрони. Ми збираємо постійно, кожен місяць доволі великі суми, тому що ми знаємо як працювати з цими речами.
Ми маємо ще зв’язки в інших країнах – Скандинавські країни, США, Британія. Пробуємо також налагодити контакти для співпраці з організаціями в Німеччині та Польщі.
Ми працюємо і з структурами в Брюсселі та Вашингтоні, намагаємося переконати їх працювати й через недержавні структури також, оскільки часом недержавні структури можуть швидше й ефективніше реагувати.
Загалом в Литві є багато організацій, які допомагають Україні. Наш фонд займається на 95% військовими питаннями. Є організації, які займаються реабілітацією, допомогою біженцям і т.д.
GU: Як відбувається взаємодія між працівниками, людьми, волонтерами у вашій організації?
Усі, хто входять до нашої організації, налаштовані на роботу та допомогу. Ми, приймаючи нових людей, проводимо співбесіди, анкетування, у нас є дуже креативні люди, які знають, як змотивувати аудиторію донатити на ті ж дрони. Ми часто організовуємо такого роду акції. Ми підтримуємо всі ідеї наших волонтерів та працівників, розглядаємо кожну з них.
GU: Які плани на майбутні проєкти у вашого фонду?
Багато чого залежить саме від фінансування. Ми, як організація, знаємо більш-менш як робити, що робити, в нас розуміння непогане. Тому ми можемо на своєму рівні реально робити і трохи більше. Але щоб закрити всі потреби потрібно значно, значно більше коштів. Саме тому ми намагаємося залучити Брюссель і переконати їхні структури працювати з нами, адже так буде значно швидше.
Наша справа – надовго і нам потрібно розвинути контакти і з іншими організаціями. І відкривати інші напрямки – наприклад, реабілітація. І для нас безпека України – це стратегічне питання.
На майбутнє ми можемо займатися й іншими проєктами і щодо реконструкції. У нас є хороші контакти, ми маємо певні знання в цьому напрямку. Наприклад, та ж інфраструктура, ви знаєте ж також, що на Донбасі багато всього знищено і це доведеться відновлювати. Але це на майбутнє, зараз потрібно воювати.