Третю річницю проєкту “Батьківська Хата. Homestead” відзначила техаська неприбуткова організація Ukrainian San Antonio цьогоріч.
Головна місія проєкту — популяризація української культури у світі та серед самих українців, а мета — продемонструвати народні строї різних етнографічних регіонів України кінця XIX — початку ХХ ст. разом з архітектурними формами та побутом відповідної території. Існує друкована версія проєкту — комплект вітальних листівок, кожна з яких відображає окрему міні-історію «Батьківська хата. Homestead» з описом будівель та народного одягу. А матеріали проєкту є не лише українською, а й англійською.
Проєкт не обмежується тільки територією США. Його команда активно розглядає можливості розширення в Європу та інші країни. Зокрема, окремі колекції були показані у Франції, Канаді, Швейцарії.
Редакція Global Ukraine News поспілкувалася з командою проєкту про новації, плани на майбутнє та те, як війна вплинула на його реалізацію.
GU: З чого розпочався проєкт «Батьківська Хата.Homestead»?
Оленка Браво, авторка проєкту: Робота розпочалася три роки тому з невеликої персональної фотосесії моєї родини. Ми вирішили вдягнутися у вінницький автентичний стрій і зробити фотографії перед хатою з вінницької області. На знімках були присутні я, мій чоловік-американець та мій син. І тоді я задумалася: чому б не розпочати це не лише як особисту ініціативу, але й як спільний проєкт для всіх нас! Першими, хто мене підтримав, були моя подруга Наталка Стурджіл, яка колекціонує український автентичний одяг з 2014 року, та Володимир Щибря, кандидат історичних наук, директор Центру фольклору та етнографії̈ Інституту філології̈ Київського національного університету імені Тараса Шевченка, асистент кафедри фольклористики, етнолог, колекціонер.
Початково ми планували зняти принаймні 10 епізодів і привезти їх до США для дітей діаспори, щоб вони пам'ятали своє коріння. Бо, правду кажучи, діти є основним мотиватором для багатьох подій у нашому житті. Згодом ми розуміли, що цей проєкт і ця інформація потрібні не лише нашим дітям, але і багатьом українцям у різних куточках світу. Основна мета сформулювалася сама собою - створити проєкт, щоб розповісти світу про українську культуру та традиції, яскравий колорит українського села, особливості побуту, будову хат та ремесла наших прадідів. А головне завдання проєкту – продемонструвати народні строї різних етнографічних регіонів України кінця XIX-початку ХХ ст. разом з архітектурними формами та побутом відповідної території.
GU: Робота над «Батьківська Хата.Homestead» триває вже три роки. Як змінювався проєкт протягом цього часу?
Оленка Браво: Проєкт пройшов чимало етапів. Він змінювався і разом з людьми, і разом з подіями нашого особистого життя, які так чи інакше впливали на розвиток проєкту, його цілі і можливості. За ці 3 роки, ми навчилися багато чого, та й пережили чимало… Змінювалися люди, які працювали разом з нами: одні йшли з різних причин, інші, навпаки, прийшли і стали важливою його частиною, такі як наші нові куратори Катерина Воінова, Оксана Пясецька та Валентина Шемчук. І це є нормальним процесом для будь-якого дійства. Кожна людина, яка хоч мінімально долучалася до проєкту, змінювала його, і зараз ми проходимо новий етап знову.
GU: Чи внесла війна корективи у втілення проєкту?
Катерина Воінова: Звичайно. Повномасштабне вторгнення росії на територію України надало проєкту ще більший стимул для збереження та просування української культурної спадщини, ще більше загострило потребу в збереженні української ідентичності та поширенні її цінностей на міжнародному рівні.
Світлана Задоровська: Сьогодні в умовах війни в Україні, коли кожну сторінку нашої історії та культури окупант намагається викривити або знищити, одним з інструментів нашої стійкості та незламності є українська культура. Вона вирізняє нас серед інших і, водночас, об'єднує спільною історією, цінностями і певними традиціями з усім цивілізованим світом. Мабуть, ніколи ще таким актуальним не був запит суспільства на вивчення своєї історії, мови, традицій, пізнання свого генетичного коду, як під час сьогоднішньої війни з росією. "Культурний фронт" це - наша "зброя", це - наші "набої", які працюють на майбутню перемогу.
Саме тому, проект став ще більш актуальним, наша місія втілилась в боротьбу з російською пропагандою. Наш проект нагадує про важливість роботи на культурному фронті, необхідність збереження історичної, духовної спадщини, традицій, мистецьких надбань, їх популяризації в світі.
GU: А які найбільш знакові події відбулися в рамках вашого проєкту останнім часом?
Оленка Браво: Третій етап нашого проєкту передбачає покази моделей у традиційних автентичних строях в історичних та впізнаваних місцях по всій території США. Нова партнерка Катерина Воінова з міста Остін (Техас) долучилася до нас на цьому етапі та допомогла нам знайти чимало можливостей. Наприклад, участь нашого проєкту і показ автентичного вбрання з колекції нашої Наталки на Фестивалі "South by Southwest". Це - один із найбільших і найвпливовіших культурних, технологічних та медіафестивалів у світі. Він проводиться щорічно в Остіні, Техас, та включає різноманітні заходи, в тому числі і музичний перформанс. Цього року були виступи українських гуртів: Kalush Orchestra, Козак Сіромаха, гурти Kazka та Balaklava Blues. Саме під час цієї платформи і був представлений проєкт разом з показом автентичного одягу під живу музику від українського етно-гурту Balaklava Blues. Фінансування події та делегації відбулося завдяки USAID CEP, WNISEF та загальній організації, а також залученню фінансування від Startup Grind Kyiv. Дуже вдячні за запрошення.
Також ми брали участь в урочистому благодійному заході з нагоди 32-ї річниці Дня незалежності України «The Independence Day of Ukraine celebrating the Brave Spirit of Ukrainian People» за підтримки найстарішої жіночої організації США - Союзу Українок Америки, 118 відділу, та Генерального консульства України у Гʼюстоні. До слова, генеральний консул у місті Г’юстон Віталій Тарасюк підкреслив у своєму виступі те, яку важливу роль відіграла презентація культури за участі нашого проєкту.
Також ми відвідали найбільший фестиваль у Денвері на запрошення місцевої громади Ukrainians of Colorado та Ірини Шаталової. Ми представили наш проєкта, послухали виступи наших вже україно-техаських виконавців Александра Павліка та Олександра Сєдіна. Фестиваль відвідали понад 2000 осіб. Усі зібрані кошти були відправлені в Україну. Присутні були мер міста Майк Джонстон, конгресмен Джейсон Кроуз.
Ряд подій був, як завжди, відпрацьований на День Вишиванки, а саме у Ванкувері (Канада), Г’юстоні (Техас), Атланті (Джорджія) та звісно ж в Україні. Одним із них був неймовірно потужний благодійний захід "День Української Культури у Гʼюстоні” у Ecclesia Houston за підтримки консульства у Гʼюстоні. Хедлайнерами були якраз наш проєкт та співачка Брія Блессінг. Експозиція проєкту тривала понад 2 місяці і зібрала понад 10 000 глядачів, і більш ніж 50 000 доларів. Також у грудні планується благодійний продаж цих робіт. Тобто чекаємо ще фінансової допомоги для Україні.
GU: Які плани на подальший розвиток проєкту?
Оленка Браво: В умовах повномасштабної війни всі гроші з наших подій йдуть в Україну, а не вкладаються у проєкт. Ми всі розуміємо, без фінансової та інформаційної підтримки розвиток проєкту, будь-якого, не тільки нашого, на одному лише бажані не може бути. Тому темпи не такі, які б ми хотіли, але ми рухаємося дуже потужно. Тільки за останній рік в нас відбулося біля 20 подій, плюс ми відзняли сюжет у Каліфорнії, Колорадо та Нью-Йорку! За участю нашої команди у партнерстві з різними організаціями, було зібрано сотні тисяч доларів, які були відправлені в Україну!
Наталя Стурджіл: Плани на розвиток у нас на 10 років вперед, але хочу і можу дуже не співпадає і відповідно війна вносить сильні корективи. Ми дуже хочемо розвиватись більше. Мріємо і плануємо, після закінчення війни відзняти регіони такі, як Луганщина, Донеччина, Запоріжжя… мріємо повернутись і продовжувати проєкт в Україні. Так як там є збережені будівлі з побутом в музеях архітектури. Дуже хочемо фотографувати більше деталей, бо на сьогодні ми розуміємо, що ми залишаємо спадок для наших нащадків і можливо вони будуть вивчати традиції саме по цих фото. Тому це вже певна відповідальність лежить на нас.
Також вже на протязі більше року ми фотографуємо українських діаспорян у традиційному українському вбранні кінця 19ст - початку 20 століття в США, ми обираємо локації, які відображають архітектуру міст або особливу природу, яка є тільки в тому чи іншому штаті. Дуже важко це нести все це на жіночих плечах. так як ми живимо в різних штатах і різних країнах: Оленка Браво у Техасі, Наталка Стурджіл в Джорджіі, Світлана Задоровська в Україні. Також у кожного з нас є сімʼї, роботи та інші забовязання. Наприклад мені, важко кудись їхати, так як 4 по дітей і діти на мені, до того ж у нас не має фінансування, все тримається на нашому великому бажані і любові до проєкту. Мріємо відзняти штати, мріємо про Європу і залюбки приймемо всі пропозиції до співпраці.
Від нашої Фундації Global Ukraine висловлюємо подяку та вітання усій команді проєкту Наталі Стурджіл, Світлані Задоровській, Олені Браво, кураторам - Катерині Воіновій, Оксані Пясецький, Валентині Шемчук, Лесі Воронюк, Валерію Ліщинському та Роману Білявському.
Фото: Фарід Зарінабаді, Вадим Колесник, Ірина Вишковська.